Вівторок, 25.04.2017, 02:54
Головна | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Школи району
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Історія Синявської школи

В історії розвитку освіти в с. Синява можна виділити кілька періодів. Кожен з них по своєму цікавий і вартий детального розгляду, проте слідів першого (до 1904 р.) і другого (1904 - 1912 рр.) залишилося мало, тим цікавіше поглянути на них в часи сьогодення.


Першим спогадом про освіту є foto документів з "Архіва Юго-Западной Росии" ч.УІІ.т.І.К. - 1886 р., з яких можна зробити висновки, що школи до середини 18 ст. не існувало. Клопотаннями управляючого маєтками В.О. Браніцького було порушено в 1776 р. питання про будівництво в с. Синява однокласної школи "для дітей службовців, робітників і інших людей", яка б давала елементарну освіту. З документів видно, що питання про створення школи було вирішено позитивно; ця школа була створена і діяла при цукровому заводі повністю за рахунок землевласника. Якихось наявних документів або спогадів про цей період немає. В кінці XIX ст. в с. Синява відкривається церковно-парафіяльна школа. Приміщенням для неї служила громадська контора. У цій школі батюшка навчав грамоти і закону божому. Є відомості, що незабаром ця школа згоріла, але навчання продовжувалося. Мешканець села Сергій Петрович Москалик створив "Домашню школу" і навчав у ній дітей грамоті.

У 1912 році з дозволу графа Браніцького побудовано 4-класну школу напроти теперішнього шкільного приміщення. Вчив дітей Верескун Яків Тодосійович, потім до нього приєдналися ще 3 вчителі, які навчали близько 70 чол. учнів різного віку, і був призначений завідуючий. Збереглися прізвища тодішніх вчителів: Шпичак, Ковалевський. До 1920р. школою завідував вчитель Шматок. Його дружина Марія Вікторівна теж була вчителькою. Надалі школою завідував Григорій Гнатович Барабаш ( за іншийи джерелами - Потап Григорович).

Вчителями цієї школи були: Присяжний Лаврін Корнійович Присяжна Фросина Семенівна Касяненко Михайло Автономович Сахно Андрій Костевич Верескун Юрко Якович

М. А.Касяненко організував у школі першу піонерську організацію. З цукрового заводу піонервожатою була призначена Звінчаровська. Перший випуск із 7 класу відбувся у 1931 році. Перші випускники 7 - річної школи: Кравченко Микола Трохимович, Сатиренко Надія Олександрівна, Малик Валентина Володимирівна, Романчук Василь Вікторович, Сізик Михайло Іванович, Сахно Панас Іванович та інші.

Школа навчала учнів до 1941 р. Директором був Присяжний Леонід Корнійович. При школі вже існував і будинок для вчителів. Ще триває Велика Вітчизняна війна, а в Синяві відновлює свою роботу 7 - річна школа. Списки учнів дають змогу зробити висновок, що школа була переповнена дітворою. Батьки на фронті, а їх діти - за партами. Середня школа того часу була в Рокитному, куди йшли учні здібні, навчання в старших класах було платним. Зрозуміло, що середню освіту здобути могли не всі, час був суворий, воєнний. Ті, хто закінчував школу, йшли на фронт. Заробітня плата тогочасного вчителя була 60 крб. на місяць. Ось класний журнал 7 класу. Чорнило від 1944 року помітно вицвіло, але оцінки добре видно. З метою економії паперу список учнів записувався на одному листку двічі. Журнал прошнурований, вказана кількість листків, в кінці підпис секретаря школи. На той час на шкільному подвір'ї було 2 споруди. З будинку для вчителів також зробили навчальний корпус № 2. Учнів навчають 9 вчителів. Школа перебувала повністю на самообслуговуванні. В Синяві діє сільське лісництво, учні допомагають і в лісі, і на полях колгоспу імені Кірова. За це для потреб школи виділяються дрова, будівельний ліс, сільськогосподарська продукція. Не вистачає іноді найнеобхіднішого. Згадує вчитель М. П. Юрченко: - Для учнів потрібен був папір, щоб виготовляти саморобні зошити. Адже фабричних не було, всі підприємства працювали для потреб армії. Тому в хід йшло все, на чому можна було писати, в тому числі і паперові мішки з місцевого цукрового заводу. А потяг до знань був великий, кожен хотів "вибитися в люди", вимушені були ходити в перешитому військовому одязі або в домотканому, пофарбованому цибулинням або бузиною. Особливо дошкуляла нестача взуття. Іноді з сім'ї, де було 4-5 учнів, до школи взимку приходив той, кому давали єдині в хаті чоботи. А зими були суворими, довгими, з тривалими завірюхами і заметілями. Школа в селі опалювалася дровами. На подвір'ї завше лежали грабові та дубові колоди, які учні розпилювали на уроках та на перервах, тут же кололи і складали в дровітні. Часто класи змагалися в заготівлі дрів. Такий був час.

Серед учнів особливим авторитетом користувався вчитель математики Іван Павлович Кибенко. Людина пряма, відверта, прекрасний фахівець. Не одному учневі він привив любов до математики.

Згадує М.Л. Сич, сам вчитель—математик, учень Івана Павловича: -" За прямоту і звичку домагатися свого, його позаочі називали Іваном Грозним.

Ростом він був високий, мав сильний голос,любив командувати. Ми всі намагалися його наслідувати." Про це ж свідчить колишній беззмінний секретар Синявської сільської ради, людина з 50- річним стажем роботи, яка знає всіх і кожного в селі, Ольга Григорівна Лісняк: - " Грозний був справді грізним. Коли заходив до сільської Ради, всі намагалися кудись вийти, зникнути. Він завжди йшов "напролом". З решти вчителів колишні учні з особливою теплотою згадують Лісняк Марію Іванівну, Москаленка Степана Петровича, Лівійську Тетяну Кирилівну, Бибу М.К., Островерженка Я.Я. Люди ввічливі, відкриті, на все життя закохані в педагогічну працю. Їм доводилося мити учнів, стригти волосся і нігті, бути їм за батьків. В голодні роки, в кінці 40 - х, над цим не задумувався ніхто, так було потрібно,інакше бути не могло. Директорував тоді у Синяві Констянтин Іванович Власенко. Якихось особливих прикмет він не мав, пропрацював на своєму місці до 1948 року. Завжди спокійний. Ввічливий, справжній працелюб, яких багато в кожній школі. З 1948 по 1949 рік директором школи працювала Ніна Петрівна Семиліт. Вона прийшла в район в 1948р. з Київського обкому комсомолу і була директором Синявської семирічки (нині РЗОШ № 4), а з 1954 р. - вчитель і зауч Синявської середньої школи, історик за покликанням. Скільком учням дала вона дорогу у життя! За доблесний труд на педагогічній ниві 20 липня 1971 року удостоєна урядової нагороди - ордена Трудового Червоного Прапора.

^ Вона пригадує: " Пам'ятаю зустріч вчителів і учнів з партизами загону "Іскра ", яких приводила до нас Валентина Іванівна Соколова. Вони розповідали багато про бойові будні. Було дуже цікаво. Активно діяли дитячі організації, якими керувала піонервожата "від бога" - Людмила Іванівна Дідусь, нині вона Сова.

В школі створили музей бойової слави, було маса матеріалу про односельчан про загін "Іскра", про героїзм і відвагу.

До нас у 9-10 класи приходили учні з сусіднього села Салихи, які взимку жили в селі Синява по квартирах".

З 1945 по 1950 рік директором школи працював Іван Полікарпович Чуприна При його активному сприянні школа була реорганізована в середню. Учнів було багато, в окремі роки на одній паралелі було по З класи. Навчатися в школі вимушені були в 2 зміни. Два початкових класи постійно навчалися (з 1941 року) в хаті куркуля Шами, тому її називали "Шаминою школою". В ній учні навчалися до 1985 року. Вчителям доводилося розповідати учням про прекрасне і світле життя радянських людей в СРСР, сидячи в низенькій, без електричного світла хаті. Іноді такі слова викликали сміх в учнів.

Від 1950 по 1955 рік директором школи працював відомий в нашому районі педагог Арсен Олексійович Голотребчук. Людина дуже вимоглива, принципова. часом сувора, того ж вимагав і від вчителів. Дисципліна в школі була високою, кожен знав своє місце. Контроль за педагогічним процесом здійснювався завучем Н. П. Семиліт. Перші випускники середньої школи 195 5 року—Романчук Лідія Петрівна, Кибенко Любов Василівна, Сатир Катерина Павлівна, Сізик Володимир Павлович, Голотребчук Майя Арсенівна. Пустовіт Юлія Володимирівна. В школі на той час навчалися 242 учні.Їх навчали вчителі Коваленко М.П., Клименко Н.Х. Сахно К.Т. та інші. В контрольно-візитаційній книзі від 01.09.1953 р інспектором РВНО Вигівською Е.П. зроблений такий запис: "Ремонт шкільних приміщень проведений добре,школа обгороджена,обладнаний спортивний майданчик.

... Пришкільні дослідні ділянки за літній період позаростали і знаходяться в запущеному стані.

А ось запис,зроблений в 1954 р. інспектором облВНО Залозним разом з завідуючим Рокитнянським райВНО Шульгою:

"Перевірено школу з метою виявлення рівня виконання "Закону про всеобуч" організацію внутрішкільного контролю та ознайомлення з ходом підготовки до відзначення 300-річчя Воз'єднання України з Росією.

-Школа "Закон про всеобуч" виконала за виключенням одного учня. Пропозиція:

-створити в школі комісію по відзначенню 300-річчя воз'єднання України з Росією

-Школа багато зробила по виготовленню саморобних приладів з фізики

- Колектив розпочав виготовлення торфоперегнійних горщиків

-Учні взяли шефство над молодняком ВРХ в колгоспі.

За розпорядженням райкому партії в 1955 році А.О. Голотребчук переводиться головою колгоспу в с. Ольшаницю. Він потім довго очолював місцеву школу. Повноваження директора перейшли до Івана Павлови Кибенка. Але він очолював школу всього 2 роки. Дала про себе знати фронтова контузія і він вимушений був залишити посаду директора школи.

В 1957 році директором призначають Миколу Прокоповича Городнього. За Миколи Прокоповича порушується питання про добудову школи. Це питання можна було вирішити тільки з допомогою батьків, громадськості. Колгоспом тоді керував голова Луговий Прокіп Григорович, людина прижимиста, іноді просто скупа. На щастя, в 1959 році Синявське лісництво вирішено було перевести в с.Бушево. Спільними зусиллями будинок лісництва розібрали, з цього матеріалу за два роки було збудовано 3-й корпус з п'яти кімнат (4 класи і учительська кімната).

Розповідає Катерина Василівна Небрат, вчитель, майбутній директор:

" Школу будували всім народом. Я з першого разу не вступила до ВУЗу і прийшла в школу на посаду піонервожатої. Якраз тривало будівництво. Працювали на будові всі: батьки , вчителі і учні. Для дітей з колгоспу ввечері привозили кавуни, пригощали всіх. Це був серпень; а до зими школа вступила в дію. Пізніше добудували ще кілька кімнат. Дуже багато допомагала батьки."

В 1959 році в школу прийшов молодий учитель початкової військової підготовки і фізвиховання Микола Лукич Сич. Йому було на кого рівнятися. В школі працювали Іван Павлович Кибенко, Дмитро Романович Яретик ,Ольга Іванівна Лісняк.Ольга Ананіївна Згурська, Андрій Петрович Билим - педагоги за покликанням, майстри своєї справи. Особливо полюбляв молодий вчитель фізкультури спілкувтися з І.П.Кибенком, Можливо, саме це і вирішило його долю. Розповідає Л.М.Сич:

" Іван Павлович Кибенко своїм прикладом спонукав нас до активного життя. Я довго не вагався і вступив заочно до фізико-математичного факультету педінституту і досі ставлю математику вище всіх інших дисциплін. Не менш активним був і А.П.Билим, перший секретар комсомольської організації в Синяві, історик, в минулому фронтовик, капітан запасу. Саме він створив "історію села Синяви", яка складається з 2-х fotoальбомів.

Поряд з ними працювали М.П.Коваленко, Марія Андріївна Яременко, Надія Харитонівна Кибенко, Володимир Іванович Квітняк, Олена Панкратівна Кудріцька, Микола Миколайович Берчук. З 1957 року в школі працювала Галина Арсенівна Маслюк, їй слово:

"Я працювала під керівництвом шести завідуючих райВНО. Прийшла, коли ще був Шульга, який загинув. Після нього були М.Х. Касіч, В.О.Баштовий, О.М.Скорик, В.В. Фартушняк, М.Л. Сич. Кожен мав власний педагогічний почерк. Їздити до нас в стареньку школу вони любили не дуже. З директорів найбільше запам'ятався А.О. Голотребчук, якого боялись, і Д.Р.Яретик, якого поважали і до певної міри копіювали.

Найбільше подобалась Н.П.Семиліт - висококультурна, стримана, ввічлива, прекрасний методист, колега. Вона вміла в кожному з нас побачити талант, знаходила такі слова, які допомагали нам повірити в себе. Трудове навчання викладав В.Ю.Шопа, звичайний столяр. А як він умів працювати, скільки біля себе навчив!

З 1962 року всі школи перейшли на 11-річне навчання. В 1962році випуску не було зовсім. У 1963 році район розформували і до 1967р Синява належала до Таращанського району. Завідуючим відділом освіти працював Петро Михайлович Трохименко, інспектором шкіл - Микола Васильович Кирій. У школу приходять вчителі Раїса Йосипівна Юшкевич, Марія Андріївна Яременко, Марія Петрівна Коваленко, Федір Миколайович Жовтняк, Надія Олексіївна Сатиренко. В школі діяла художня самодіяльність. Душею її був учитель музики і співів В.А.Пустовіт. Він керував і драматичним гуртком у сільському клубі.

З 1965 року Міністерство Освіти прийняло рішення про створення груп продовженого дня. Спеціальних приміщень для них, звичайно, не було. Виникла проблема з харчуванням молодших учнів. Згадує К.В.Небрат: - " В селі побудували чайну. І вихователі водили учнів обідати в чайну. Звичайно, це не відповідало ніяким санітарним вимогам. Атмосфера в чайній ніяк не сприяла моральному росту молодших учнів. За обіди батькам доводилося платити зі своєї кишені. Та де було подітися, якщо своєї їдальні при школі не було.

В 1969 році на зміну М.П.Городньому був призначений директором Д.Р.Яретик. В 1975 році самотужки побудували при школі їдальню, приміщення якої і зараз збереглося. Знову багато допомагали батьки. В цей період у школі активно розгортається пошукова робота навколо Імен Героїв Радянського Союзу М.В. Бондаренка та Г.С.Хоменка. Учні ведуть активну переписку з військовими частинами, де колись служили герої-односельчани, дізнаються про окремі деталі і сторінки їх бойового шляху. Вирішено створити в школі музей бойової слави, збираються списки синявців, які воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни, списки загиблих воїнів. З участю учнів в селі зводять Братську могилу - пам’ятник тим, хто загинув, обороняючи село, хто був розстріляний в роки окупації, хто був убитий в ході Корсунь-Шевченківської битви, під час якої визволили і Синяву. Цю роботу очолив військовий керівник школи, великий ентузіаст цієї справи Олександр Васильович Павленко. Юні слідопити працюють і в краєзнавчому напрямку. Вони вивчають і виявляють мікротопоніми села, на які така багата Синява. Цією справою зацікавилися вчені з столиці України. Починаються напружені і активні пошуки легенд і переказів про історію Поросся. Особливу увагу звернули на легенду про вождя древніх антів Божа і його синів. Піднімаються документи періоду панування поляків в Україні. Знаходять записи, які свідчать про те, що Миколаївська церква, яка діє в селі, побудована ще 1730 року. Зібрані матеріали опубліковувались в газеті "Новини Надросся".

На приміщенні школи (нині НВЦТМ) заявляється меморіальна дошка, на якій імена найвідоміших учнів школи - Героїв Радянського Союзу М.В.Бондаренка та Г.С. Хоменка.

Учні ведуть активну пошукову роботу по виявленню імен членів екіпажу бомбардувальника, який був збитий і впав на західній околиці Синяви. Селяни приносять до школи документи загиблих льотчиків. Вдається зв'язатися з командуванням частини, де служили льотчики, звідти повідомили домашні адреси всіх трьох воїнів. Почалася переписка з сім'ями загиблих. Надзвичайно хвилюючою була зустріч учнів та жителів Синяви з рідними загиблого екіпажу. На місці загибелі літака зводиться пам'ятний знак "Крило".

Учні зібрали також свідчення односельців про повстання на Синявському цукровому заводі проти німецько-кайзерівських окупантів у 1918 році .По крупинках збирали свідчення, шукали документи, fotoграфії. В результаті в центрі села був зведений гранітний обеліск в честь пам'яті розстріляних робітників.За заслуги по виявленню імен загиблих воїнів, активну пошукову роботу військовий керівник школи О.В. Павленко був удостоєний високої Урядової нагороди - ордена "Дружби народів"

В 1970 і в 1978 роках виготовлялася документація на будівництво нового приміщення школи.Та далі виготовлення проектів справа не йшла.Вже по всьому району у великих селах стояли нові приміщення шкіл,а в Синяві учні ще навчалися в старих пристосованих приміщеннях.

На початку 80-х років у селі відбулася ще одна хвилююча подія, хоронили солдата, який загинув в Афганістані, колишнього випускника Синявської школи Володимира Піту. Його поховали на сільському кладовищі, а біля поля, на якому він до армії працював, звели пам'ятник. І в цьому теж не мала заслуга педколективу і учнів школи. Місце це і зараз іменують в селі" Пітиним полем".

Час рухається вперед, проходять роки. Надходить пора йти на заслужений відпочинок Д.Р. Яретику. Він передає директорську естафету К.В.Небрат. В школі підросла нова плеяда спеціалістів. Це математики М.П.Ковальчук, М.П.Соловейко, .Г.Д.Соловейко, О.М.Пух, М.П.Глиняний, філолог Т.І.Підгорна, В.М. Тимків.Сахно В.О. У 1985 році батьки, зневірившись у можливостях районної влади, написали лист до Валентини Терешкової, в якому просили відому льотчика-космонавта посприяти будівництву школи. Лише після цього справа зрушила з мертвої точки. К.В. Небрат за станом здоров'я залишає свій пост і директором школи призначається Василь Миколайович Тимків. Саме при ньому розпочинається спорудження нового приміщення школи. У педколективі сталася ще одна значима подія - вчитель М.П.Ковальчук обирається депутатом Верховної Ради України.

У 1990 році директором школи призначається Микола Прокопович Соловейко. Через рік він урочисто відкриває перед учнями двері нової вколи Нове приміщення відповідає всім вимогам часу - світле, просторе, привітне. Починає писатися нова сторінка в історії освіти Синяви - сучасна. На межі між Синявою і Бушевим з'являється ще один пам'ятник - антам. Він стоїть біля підніжжя гори Божа як символ незламного духу наших предків. У цій справі теж є вклад учнів і вчителів Синявської школи Ще в 1979 році клопотаннями заступника голови обласної організації охорони пам'яток історії і культури Н.І. Булаєвської Миколаївська церква проголошується пам'ятником архітектури категорії "В", а матеріали про церкви, зібрані шкільним історико-краєзнавчим об'єднанням "Реліквія", зберігаються і понині.

Знаменно, що в нинішньому році відзначаючи 16-у роковину Незалежності України, ми разом з тим відзначили і перший ювілей нової школи. Їй теж виповнилось 16 років. Вік, що не кажи, юний. До цього ювілею колектив привели нинішній директор школи Ніна Василівна Клименко і завуч Валентина Іванівна Ковінька. На святі першого дзвінка, під час святкування Дня учителя в стінах школи побувало чимало ветеранів педагогічної праці. Ми завжди їм раді і при нагоді декламуємо вірш, який прозвучав з вуст школярів 1 вересня:

"Приходьте, ветерани, в школу знову.
Спокійна старість вам не до лиця.
Прислухайтеся, в дзвонику шкільному
Завжди незримо б'ються їх серця."

Нині в школі працюють 37 вчителів і вихователів. які виховують 281 учень. Серед педагогів вчитель-методист М.П.Соловейко, відмінники народної освіти Микола Пилипович Ковальчук, Олег Миколайович Пух. В минулі роки такого ж звання була удостоєна вчитель молодших класів Ольга Іванівна Лісняк. Вчитель фізики, в минулому - директор школи Д.Р.Яретик був нагороджений ювілейною медаллю "100 років з дня народження В.І.Леніна".

За 98 років існування школи в Синяві випущено немало учнів, які своїми досягненнями прославляють рідне село та рідну школу.
Відвідувачів:
Лічильник відвідувань
Гаряча лінія
http://www.a-strada.org.ua/ http://www.a-strada.org.ua/
Баннери:
Текст

Copyright MyCorp © 2017 | Конструктор сайтів - uCoz